Поетапність робіт і вибір матеріалів для чорнового оздоблення стін залежить від призначення приміщення (житлове чи технічне), стану поверхонь (новобудова чи необхідність знімати старе оздоблення) та типу подальшого чистового покриття. Навіть найякісніші та найдорожчі декоративні матеріали не приховають дефектів чорнового оздоблення стін і стелі. Тому поверхні повинні бути ідеально рівними, а під фарбування або тонкошарову декоративну штукатурку – ще й гладкими.

Підготовка до чорнового оздоблення включає:

1. Зняття шарів попереднього ремонту до основи. Якщо стара штукатурка тримається міцно, можна працювати поверх неї.
2. Просочення поверхонь ґрунтовкою. Вона наноситься валиком, щіткою або розпилювачем. Ґрунтовка застосовується кожного разу перед роботою з новим видом будівельної суміші. Вона зміцнює шар штукатурки чи шпаклівки, прибирає пил і покращує адгезію.
3. При значних нерівностях і "похилених" площинах встановлюють металеві маячки та вирівнюють поверхню штукатуркою за правилом. Якщо поверхня дуже проблемна, використовують гіпсокартон, що виключає необхідність штукатурення.

Вибір штукатурки залежить від типу основи:

• Цегляні, пінобетонні та газобетонні стіни покривають цементними, гіпсовими або вапняними сумішами.
• Бетонні стіни оздоблюють тими ж сумішами, окрім гіпсових. Спочатку поверхню обробляють спеціальним розчином, "цементним молоком" або кріплять металеву сітку для армування.
• Дерев’яні стіни штукатурять глиняно-гіпсовими, глиняно-цементними чи вапняно-гіпсовими сумішами. Для міцності використовують штукатурну сітку.

При роботі з гіпсовими штукатурками металеві елементи слід захищати цементним розчином, оскільки гіпс вбирає вологу, що може викликати появу іржі. Також після штукатурення маячки демонтують, а капелюшки дюбелів покривають олійною фарбою. У приміщеннях із високою вологістю використовують цементні штукатурки.

Коли штукатурка недоцільна (крихкість конструкції, великі нерівності) або необхідне прискорення ремонту, стіни вирівнюють гіпсокартоном на металевих профілях. Для тепло- та звукоізоляції між стіною і листами вкладають мінеральну вату. Шви між листами ґрунтують, шпаклюють спеціальною сумішшю для гіпсокартону і армують стрічкою "серп’янкою".

Завершальний етап чорнового оздоблення – шпаклювання.
Шпаклівки поділяються за функціоналом і складом:

• Стартові (на основі цементу або гіпсу) мають фракції до 0,6 мм і усувають невеликі дефекти: тріщини, стики, отвори. Якщо значних нерівностей немає, стартова шпаклівка може замінити штукатурку.
• Фінішні (гіпсові чи полімерні) мають дрібні фракції (до 0,3 мм), що робить поверхню гладкою. Полімерні шпаклівки делікатніші й можуть наноситися поверх фарби.

Для ідеального результату фінішних шарів може бути два (під важкі шпалери чи рельєфний декор) або три (під фарбування чи гладку штукатурку). Щоб уникнути тріщин, внутрішні кути перед фінішним шаром шпаклівки укріплюють паперовою стрічкою на ПВА, а площини – склохолстом на спеціальний клей (якщо кінцевий шар – не шпалери).